Правильна тактика при неправильній стратегії – крах виборчої кампанії


images (1)

Поговоримо про алгоритм для побудови стратегії виборчої кампанії. Залишайтеся з нами. Буде корисно.


«Не йдіть в політику, якщо шкіра у вас трохи тонша, ніж у носорога»
Франклін Рузвельт


Насправді успіх в політичних перегонах залежить не від ментальної товщини шкірного покрову. Питання в організації. Бо як мінімум 30 % потенційних виборчих кампаній, які мали б усі шанси стати успішними, програють через нерозуміння керівництвом специфічних особливостей управління виборчими штабами і командами.

Кандидат, що вирішив балотуватися, має виділити на свою кампанію (включаючи підготовчий період) приблизно в два рази більше часу, ніж відведено законом. Це дозволяє нормально підготуватися, створити передвиборчий штаб, продумати стратегію.

Стратегія, нагадаємо, відповідає на питання: яку інформацію потрібно донести до виборців так щоб вони проголосували за відповідного політика, партію. До стратегії відносить змістовна частина, до тактики – комунікативна. Іншими словами, стратегія – це те, що політик має сказати виборцям, а тактика, відповідає на питання, як саме він це має зробити, в якому об’ємі, в якій формі.

 


Стратегія може бути помилковою. І це означає стріляти в себе.


Для перемоги важлива правильна стратегія. Тактика – це, скоріше, ремесло, техніка. А стратегію неможливо звести до якогось обмеженого набору прийомів та технік. Загальні правила, відповідно, існують. Але вони завжди проявляються через нюанси, що присутні в конкретній виборчій кампанії. Стратегія виборчої кампанії – не просто найскладніший момент, це найпроблемніша сфера. Саме в стратегії криється найбільша кількість небезпечних помилок. Якщо тактичні помилки – це втрата ефективності, то стратегічні приведуть до провалу. Це, відповідно, впливає на втрату голосів.

Чим грамотніше побудована тактика при неправильній стратегії, тим швидше будуть втрачені голоси, причому коштом власних зусиль.
Чи можна мінімізувати помилки при побудові стратегії? Можна.
Є певний алгоритм для побудови стратегії виборчої кампанії. Він включає наступні етапи.
1. Аналіз обстановки, що враховує:
• Визначення основних характеристик округу включаючи його проблеми (проблемне поле);
• Визначення електоральних переваг виборців;
• Оцінку тенденції зміни електоральних переваг;
• Оцінку стартових позицій конкурентів;
2. Виявлення основних проблем майбутньої кампанії.
3. Визначення позитивного образу кандидата.
4. Визначення шляхів розширення образу кандидата і компенсації його антиобразу.
5. Визначення стратегії стосовно конкурентів.
6. Формулювання тем виборчої кампанії.
7. Уточнення і коригування стратегії.

videokontent

Проектування тактики кампанії зводиться до послідовного вирішення наступних завдань:
1. Визначення тактичного малюнка кампанії. Виявляються напрямки кампанії, її основні заходи, а також її етапи
2. Агітаційно-рекламний напрямок.
2.1. Формування іміджу кандидата.
2.2. Фірмовий стиль і основні агітаційні матеріали. Формулюються пропозиції по фірмовому стилю кампанії. Встановлюється перелік основних агітаційних матеріалів (вміст інсталяційного пакета). Визначаються витрати на розробку.
2.3. Пряма реклама в ЗМІ
Визначається види реклами, терміни її виготовлення і вартість. Розробляються пропозиції щодо медіа-плану. Встановлюються витрати на реалізацію реклами.
2.4. Непряма реклама в ЗМІ
Формулюються пропозиції по основним інформаційним приводам кампанії і номенклатурі замовних сюжетів в ЗМІ. Визначається склад PR-групи і порядок її роботи. Встановлюється розмір фонду і терміни реалізації програми непрямої реклами.
2.5. Прес-служба і медіапланування
Визначаються завдання і встановлюється структура і визначається бюджет прес-служби.
Розробляється медіаплан реклами кандидата в ЗМІ.
2.6. Зовнішня реклама та поширювані агітаційні матеріали. Визначається номенклатура продукції, обсяги і терміни виготовлення тиражів і витрати.
2.7. Інші завдання напряму. Обґрунтовується необхідність, визначаються порядок, терміни і витрати на вирішення наступних завдань:
Оперативна розробка позицій, заяв і звернень кандидата (партії);
Організація відеосупроводу кандидата;
Розробка передвиборної платформи;
Агітація через соціальні медіа.

В США та Західній Європі при формуванні стратегії використовують такий спосіб: виборців «розбивають» на кілька цільових аудиторій. І відповідно, до кожної розробляється свій варіант стратегії. Це, так звана, адресна агітація.

Набір можливих напрямків адресної агітації є доволі широким:
1. Соціально-економічна і демографічна адресність. Виділяються соціальні і (або) вікові характеристики аудиторії виборців. Політичний кандидат позиціонується стосовно інтересів даної групи.
2. Територіальна адресність. Агітація будується в залежності від території проживання виборців.
3. Проблемна адресність – позиціонування відносно проблем, котрі є значимими для цільової аудиторії.
4. Підкреслювання тих чи інших сторін особистості кандидата (лідера) в залежності від цільової аудиторії.
5. Рекламна адресність: залежність змісту і форми політичної реклами від аудиторії тих засобів масової інформації, де вона транслюється.

З наукової точки зору проблемно-адресний підхід є найбільш вірним. Жодних моделей електорату, заснованих на неперевірених припущеннях. Досягається максимальне фокусування агітації: кожна цільова аудиторія отримує агітаційний продукт, виготовлений спеціально для неї. Крім того даний підхід позбавляє організаторів виборчої компанії від необхідності приймати складні рішення — на всі питання відповідає соціологія.

motivation-rocky-balboa-winner-pose-picjumbo-com

Як часто буває, підступ знаходиться в деталях. Перше запитання, на котре потрібно задати відповідь: а на які цільові сегменти в проблемно-адресному підході потрібно розбивати цільову аудиторію?

Згідно із територією проживання, статтю, соціальним статусом, освітою, родом занять? Така розбивка називається соціально-демографічною (на політтехнологічному жаргоні «соцдем»).

Але чи завжди це залежать від певної соціально-демографічної групи політичні преференції? Спеціалісти з комерційної реклами, вважають, що соцдем далеко не найкращий варіант і поділяють своїх споживачів в залежності від психотипів, темпераменту, характеру реакції. Але дрібнення агітацій на багато адресних кампаній робить підхід складним в організаційному відношенні, з точки зору ресурсозатрат.

Проблемно-адресний підхід слід розглядати як важливий, але допоміжний засіб. Він може уточнити деякі наявны парламенти моделі електорату, розширити модель, встановити її кордони. Але він не здатен бути основою повноцінної стратегії. Некритичне його використання призводить до розпилення ресурсів кампанії.

В основі рекламного підходу лежить версія, що політична агітація під час виборів не відрізняється від реклами шоколадок, автомобілів, пральних машин чи жуйок.
Виявляється, політична реклама кандидата чи партії згідно з відпрацьованою схемою комерційної реклами є найбільш ефективним методом публічної політики. Слід створити привабливий імідж кандидата, після чого максимально технологічно «продати» цей імідж виборцям.

Рекламний підхід часто дає великі шанси на перемогу. У порівнянні з іншими він далеко не найслабший. Він забезпечує високу технологічність тактичної складової виборчої кампанії, в особливості її частини, пов’язаної із ЗМІ і рекламою. При невисокому технологічному рівні кампанії у конкурентів використання рекламних технологій можна порівняти з використанням автоматичної зброї проти луків та стріл.

Кажуть, що маючи перевагу завдяки технічній потужності рекламного підходу передвиборчі перегони можна виграти навіть без жодної стратегії. Отакої! Нагадаємо, що комерційна реклама – це майже завжди «обгортка». Те, що під обгорткою знаходиться цукерка і як її вживати нікому не відомо. Але якщо прихильники рекламного підходу відмовляються вирішувати це завдання, то знаючи наперед ставлять себе в слабке становище стосовно конкурентів.


Є ще маніпулятивний підхід. Його прибічники уявляють собі виборця (і конкурентів свого кандидата, і навіть своїх клієнтів), як істоту з дуже великими вухами, спеціально призначеними для того, щоб на них навішувати локшину. Самі прихильники маніпулятивного підходу стверджують, що ключ до перемоги на виборах лежить в тому, щоб «скинути» кілька сюжетів. Сюжети можуть не мати жодного відношення до реальності, до проблем округу, виборців, ні до реальних особистостей свого кандидата і конкурентів. Якщо виборці і конкуренти западають на сюжет, то його розвиток по ходу кампанії автоматично має привести до перемоги бажаного кандидата. Але це вже зовсім інша виборча історія…

Насправді, хороша передвиборча кампанія – та, котра «витискає» з ситуації, з наявних ресурсів максимум голосів при мінімумі затрат. І чим вона при цьому простіша, прозоріша, чим в більшій мірі вдалося звести її до набору стандартних прийомів, тим ефективнішою вона буде.

 

З побажанням успішних проектів
Ваш Prime-writer