Що таке образ і антиобраз політичного кандадата?


f5b871911128d146ea9a556c4a3b4413.jpg.420x280

Формуючи свій позитивний образ, одночасно з ним політичний лідер отримує і антиобраз (негатив свого так званого прототипу). Це нормально, бо кандидат приваблює до себе частину виборців певними позитивними якостями, іншу частину цими ж якостями відштовхує. Одним із можливих методів компенсації антиобразу є прийом, котрий можна назвати «відбудова від аналога». Для цього політик має обрати в якості об’єкта критичної атаки конкурента, що володіє антиобразом, близьким до образу самого кандидата. Наприклад, кандидат, що виступає в образі «сильної особистості» має критикувати когось за екстремізм чи радикалізм.

Розглянемо кілька стратегій в роботі з конкурентами

Типова стратегія контрходу. Інколи такий прийом стає основною стратегією цілої виборчої кампанії. Вона заснована на слабкій залежності результатів негативної кампанії від того, хто саме з її учасників несе найбільший вклад в ресурсів в популяризацію настроїв виборців. Це доволі витончена і досить ризикована стратегія. Необхідною її реалізацією є наявність мішені для критики. Потрібен сильний, «жирний», забезпечений усіма видами ресурсів (людських, матеріальних) конкурент. При цьому останній має бути в дуже негативному образі, оскільки компанія на контрході заснована на формуванні кандидатом образу «борця зі злом». Комунікація будується на тому, що кандидата мають обрати як головного борця із втіленням «зла».

Ідея компанії на контрході в тому, щоб не лише використати антиобраз мішені, але й примусити опонента частково проводити за кандидата виборчу кампанію. Для цього потрібно організувати різку атаку критики на мішень з метою спровокувати останню на контрхід – відповідну атаку на кандидата. Якщо контрхід відбувся, то мішень своїми нападами на кандидата буде активно «накачувати» та формувати образ борця, постійно демонструючи, що кандидат саме головний ворог її – мішені. В ідеалі можна досягнути інверсії (від лат. inversio — перевертання, перестановка) – позитивний образ свого кандидата стане таким же міцним, наскільки спочатку він був у мішені і весь антиелекторат мішені стане електоратом кандидата.

Мішень створює оптимальну для кандидата конфігурацію виборчої кампанії. Вибір вдалого образу мішені забезпечить гарантованим подоланням впізнаваності. Крім того такий метод є і ресурсно незатратним – впізнаваність кандидата буде забезпеченою шляхом ресурсів мішені. І якщо кандидат не забезпечений ресурсами, такий хід може виявитися єдиною можливою стратегією.

Але даний хід має і слабкі сторони. Насамперед цій технології властиві всі недоліки негативних кампаній. Такий хід ризикований, потребує для своєї реалізації підходящої мішені, а її може просто не виявитися. Якщо одночасно з кандидатом негативну кампанію будуть розігрувати ще декілька конкурентів, то можна забути про шанси на перемогу.

Якщо мішень поводитиметься правильно – не реагувати на «наїзди» кандидата, компанія на контрході провалиться. Звідси загальна рекомендація для тих, кого намагаються спровокувати на контрхід: ні за яких обставин не відповідати на критику слабих конкурентів. На практиці цю елементарну пораду виконати не так і просто. Треба мати міцні нерви і волю.

Якщо обставини вимушують відповісти на критику, то кращою відповіддю може виявитися різка атака на критикуючого конкурента. З точки зору академічних традицій ведення полеміки типу «сам дурак» не вважається коректним, але в рамках виборчої кампанії інколи ефективним.

Не варто без особливої необхідності розкручувати негативні для кандидата сюжети кампанії шляхом власних ресурсів. Іноді забувають, що критика не є небезпечною сама по собі, а лише тоді, коли вона доводиться до виборців.

В жодному разі лідеру не можна жалітися на те, що його «ображають». Типова помилка – кандидат починає розповідати виборцям, що на нього відбувається наклеп. Виборцям не має значення, які проблеми має кандидат, їм потрібно щоб лідер вирішував їх проблеми.

Політику не потрібно виправдовуватися. Така позиція одна із найбільш невдалих для того щоб вести виборчі кампанії. Виправдовування – ознака слабкості, а слабкість – це останнє, що може демонструвати лідер.
Критику можна використовувати як важіль для контратаки. Ефективною відповіддю на викид компромату є універсальна тема-відбивка: «хто боїться кандидата». Подібна відбивка може використовувати дії конкурентів для закріплення позитивного образу кандидата.

 

CJ9cczCNn4c

 

 

Формуючи свій позитивний образ, одночасно з ним політичний лідер отримує і антиобраз (негатив свого так званого прототипу). Це природньо, адже кандидат приваблює до себе частину виборців певними позитивними якостями, іншу частину цими ж якостями відштовхує. Одним із можливих методів компенсації антиобразу є прийом, котрий можна назвати «відбудова від аналога». Для цього політик має обрати в якості об’єкта критичної атаки конкурента, що володіє антиобразом, близьким до образу самого кандидата. Наприклад, кандидат, що виступає в образі «сильної особистості» має критикувати когось за екстремізм чи радикалізм.

Типова стратегія контрходу. Інколи такий прийом стає основною стратегією цілої виборчої кампанії. Вона заснована на слабкій залежності результатів негативної кампанії від того, хто саме з її учасників несе найбільший вклад в ресурсів в популяризацію настроїв виборців. Це доволі витончена і досить ризикована стратегія. Необхідною її реалізацією є наявність мішені для критики. Потрібен сильний, «жирний», забезпечений усіма видами ресурсів (людських, матеріальних) конкурент. При цьому останній має бути в сильно негативному образі, оскільки компанія на контрході заснована на формуванні кандидатом образу «борця зі злом».

Комунікація будується на тому, що кандидата мають обрати як головного борця із втіленням «зла». Ідея компанії на контрході в тому, щоб не лише використати антиобраз мішені, але й примусити опонента частково проводити за кандидата виборчу кампанію. Для цього потрібно організувати різку атаку критики на мішень з метою спровокувати останню на контрхід – відповідну атаку на кандидата. Якщо контрхід відбувся, то мішень своїми нападами на кандидата буде активно «накачувати» та формувати образ борця, постійно демонструючи, що кандидат саме головний ворог її – мішені. В ідеалі можна досягнути інверсії (від лат. inversio — перевертання, перестановка) – позитивний образ свого кандидата стане таким же міцним, наскільки спочатку він був у мішені і весь антиелекторат мішені стане електоратом кандидата.

Мішень створює оптимальну для кандидата конфігурацію виборчої кампанії. Вибір вдалого образу мішені забезпечить гарантованим подоланням впізнаваності. Крім того такий метод є і ресурсно не затратним – впізнаваність кандидата буде забезпеченою шляхом ресурсів мішені. І якщо кандидат не забезпечений ресурсами, такий хід може виявитися єдиною можливою стратегією.

Але вона даний хід має і слабкі сторони. Насамперед цій технології властиві всі недоліки негативних кампанії. Такий хід ризикований, потребує для своєї реалізації підходящої мішені, а її може просто не виявитися. Якщо одночасно з кандидатом негативну кампанію будуть розігрувати ще декілька конкурентів, то можна забути про шанси на перемогу. Якщо мішень поводитиметься правильно – не реагувати на «наїзди» кандидата, компанія на контрході провалиться. Звідси загальна рекомендація для тих, кого намагаються спровокувати на контр хід: ні за яких обставин не відповідати на критику слабих конкурентів. На практиці цю елементарну пораду виконати не так і просто. Треба мати міцні нерви і волю.

1397216596_a570c423

 

З побажаннями успішних проектів!
Ваш PRime-writer